Меню
Главная
Новости
Поради батькам, діти яких ідуть в 1 клас
Поради батькам, діти яких ідуть в 1 клас

Поради батькам, діти яких ідуть в 1 клас

Один з найважливіших етапів у житті дитини – початок навчання в школі.

Кожного року 1 вересня розпочинається шлях шкільного життя для багатьох першокласників! Нове шкільне вбрання, шкільне приладдя, портфель і усмішка – прикрашають дошкільнят, які вмить подорослішали. Батьки і вчителі бажають їм нових знань, відкриттів у різних науках, щирих  друзів і яскравого шкільного життя!

Так як нам, дорослим, домогти справдитися усім цим побажанням? Яку роль ми відіграємо в житті дітей у цей важливий для них період?

Згідно з чинним законодавством, діти, яким на 1 вересня поточного року виповнилося 6 років – стають школярами. Багато батьків порушують питання, чи впорається їхня дитина зі шкільною програмою, чи готова вона стати школярем?  Розгляньмо це питання більш уважно.

Дітей, які розпочинають навчання в 1 класі очікують багато змін у їхньому житті:

  1. З’являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими, нові взаємовідносини, нові обов’язки.
  2. Зміниться провідний тип діяльності: до вступу до школи основною діяльністю Вашої дитини була – гра, поступова вона буде замінюватися навчанням.
  3. Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов’язками.

Багато в чому життя дитини буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов’язані з початком навчання у школі й успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. У психології виділяють таке поняття, як “готовність дитини до шкільного навчання”. Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?

Загалом, поняття “ готовності дитини до школи” розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя і діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи. Під педагогічною готовністю, як правило, мають на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак само по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно. Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:

  1. Фізіологічна готовність
  2. Інтелектуальна (пізнавльна) готовність
  3. Емоційно-вольова готовність
  4. Соціальна готовність
  5. Мотиваційна готовність                                                                                                                                                                                          ФІЗІОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ                                                                                                                                      

У  віці 6 -7 років відбувається швидкий розвиток і перебудова в роботі всіх фізіологічних систем організму дитини: нервової, серцево-судинної, ендокринної, опорно-рухової. Зростає зріст, маса, змінюються пропорції тіла. Відбуваються суттєві зміни у вищій нервовій діяльності. За своїми характеристиками головний мозок шестирічної дитини наближається до показників мозку дорослої людини. Зміни в організмі дитини в період від 6 до 7 років свідчить про готовність переходу на більш високий рівень вікового розвитку, що передбачає більш інтенсивні розумові і фізичні навантаження, пов’язані з систематичним шкільним навчанням. Формується фізіологічна готовність дитини до шкільного навчання, яка визначається рівнем розвитку основних функціональних систем організму дитини та станом її здоров'я. Оцінку фізіологічної готовності дітей до систематичного навчання в школі визначають медики за окремими критеріями.

Медичні показники для відмови вступу до школи дітей 6-річного віку

Захворювання, перенесені протягом останнього року:

-  інфекційний гепатит; 


-  пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит; 


-  міокардит неревматичний; 


-  менінгіт епідемічний, менінгоенцефаліт; 


-  туберкульоз; 


-  ревматизм в активній формі; 


-  захворювання крові; 


-  гострі захворювання (більше 4 разів). Хронічні захворювання в стадії суб- і декомпенсації: 


-  порок серця, ревматичний або від народження; 


-  хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна пневмонія (при 
загостренні або відсутності стійкої ремісії на протязі року); 


-  виразкова хвороба шлунку та 12-перстної кишки, хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт ( в стадії загострення, з частими рецидивами і 
неповною ремісією); 


-  анемія (при наявності гемоглобіну в крові 10,7- 8,0%); 


-  гіпотрофія піднебінних мигдалин (ІІІ ступеня); 


-  аденоїдні вегетації ІІІ ступеня, хронічні аденоїди; 


-  тонзиліт хронічний (токсикоз-алергічна форма); 


-  ендокринопатія (зоб, цукровий діабет тощо); 


-  неврози (неврастенія, істерія, логоневроз тощо); 


-  затримка психічного розвитку; 


-  дитячий церебральний параліч; 


-  травма черепа, перенесена в поточному році; 


-  епілепсія, епілептиформний синдром; 


-  енурез; 


-  екзема; нейродерміт (при розповсюдженні шкірних змін); 


-  міопатія з нахилом до прогресування (більш 2,0 Д); 


-  накладання соматичних захворювань (двох або більше), які призводять до астенії. 
    ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ                                                                                                                

     

Інтелектуальна готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавльної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам’ять, сприймання, уява.

 Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

- обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

- рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю, довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

- достаній розвиток мовлення – є одним з основних компонентів інтелектуальної готовності дитини до навчання у школі.

 

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА ГОТОВНІСТЬ

Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву (на її погляд), але корисну роботу.

         Чи має ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти) ? Чи прибирає за собою постіль (нехай і з вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

 

СОЦІАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ

Ця складова містить у собі сформаваність у дитини якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми і учителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.

МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ

Ця складова сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.

Дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати:

- Своє ім’я, прізвище;

- Основні кольори;

- Основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло);

- Володіти поняттям “більший” – “менший”, “вищий”- “нижщий”, “ширший” – “вужщий”;

- Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі ( знала де права/ліва рука,), розуміла поняття “під”, “над”, “біля”, “між”;

- дитина має вміти аналізувати, встановлювати зв’язки , прівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів і явищ.

- Дуже бажанним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, висловлювати свої думки.( достатній словниковий запас дитини).

Як батьки можуть сприяти найкращій підготовці дитини до школи?

Уважно слідкуйте за станом здоров’я своєї дитини. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосовуються до змін, пов’язаних з початком навчання.

Розширюйте знання своєї дитини про навколишній світ і людей. Розмовляйте з дитиною під час прогулянок, під час побутового спілкування, під час спеціальних ігрових занять (саме гра перетворює навчання на яскраву, цікаву пригоду), аналізуйте зміни в природі, поведінку дитини і її оточення. Така взвємодія сприяє встановленню теплих відносин між батьками і дитиною а також сприяє укріпленню поваги дитини до батьків. (Батьки як “помічники”, “партнери”, а не тільки “вихователі”).Такі розмови сприяють розвитку мислення і уваги дитини, розширюють її словниковий запас.

Розвивайте дрібну моторику дитини. НЕ вчити писати, а саме готуйте руку до письма!!!

Привчайте дитину до того, що в неї є певні домашні обов’язки , які дитина виконує регулярно, наприклад, складає свої речі та іграшки, поліває квіти та інші.

          Сприяйте формуванню у дитини вміння ставити мету, докладати зусилля для реалізації мети, вчить долати перешкоди на шляху до поставленої мети. (Насамперед власним прикладом, пояснюючи дитині мету своєї діяльності і шляхи подалання перешкод.)

          Формуйте позитивне ставлення дитини до шкільного навчання. Налаштовуйте дитину позитивно: “У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового й корисного!”. Не залякуйте дитину фразами подібними до такої: “Ось підеш до школи – там тобі покажуть, ” або”А що ти будеш робити у школі ? ”(коли у дитини щось не виходить.)

Якщо Ви бажаєте, щоб дитина відвідувалаякісь гуртки чи секції, сплануйте цю діяльність так, щоб вона не співпала з початком навчання дитини у школі. (краще розпочати відвідувати нові секції не пізніше ніж за півроку до початку навчання у школі або через півроку після початку навчання у школі, щоб не перевантажувати дитину і не ускладнювати адоптаційний період дитини до навчення у школі.)

          Сприяйте створенню вдома позитивного психологічного клімату. Дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім’ї. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування. Будьте для своєї дитини прикладом поважної і доброзичливої поведінки! Розвивайте себе! Показуйте жагу до нових знань!

Практичні поради батькам майбутніх першокласників:

 

Якими способами можна тренувати дитячу руку?

  1. Ліплення з глини і пластиліну.
  2. Малювання або розфарбовування картинок.
  3. Виготовлення виробів з паперу. (аплікації, орігамі)
  4. Виготовлення виробів з природного матеріалу.
  5. Конструювання.
  6. Застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків, зав’язування і розв’язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку, загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок і т.д.
  7. Всмоктування піпеткою води.
  8.  Нанизування намистинок і гудзиків. (Влітку можна зробити намисто з горобини, горішків, насіння гарбуза і огірків, дрібних плодів і т.д.)
  9. Плетіння кісок з ниток, вінків з квітів.
  10.  Усі види ручної творчості.
  11. Перебирання круп: насипати в невеличке блюдце, наприклад, гороху, гречки та рису і попросити дитину перебрати.
  12. “Показ вірша”. Нехай дитина показує руками усе, по що говориться у вірші. По-перше, так веселіше, а значить, слова і зміст запам’ятовуються краще. По-друге, така маленька вистава допоможе дитині краще орієнтуватися в просторі і користуватися руками.
  13. Тіньовий театр. Запропонуйте дитині з’єднати великий і вказівний пальці, а інші розпустити віялом. Диво: на освітленій настольною лампою стіні з’явиться папуга. Якщо розпрямити долоню, а потім зігнути вказівний палець і відкопилити мізинець, на стіні з’явиться собака.
  14.  Ігри з м’ячем, кубиками, мозаїкою.
  15.  Організуйте вдома спортивний куточок, де дитина може лазити по спортивних сходах, підтягуватися на канаті, перекидатися на турніку, рука в нього буде міцною і твердою.

 

Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині:

1. Розвивають дрібні м’ язи руки, готуючи до опанування письма.

2. Формують у дитини художній смак, що корисно у будь-якому віці.

3. Дитячі фізіологи твердять, що добре розвинена кисть руки “потягне”

за собою розвиток інтелекту.

Розширення словникового запасу дитини:

  1. Розмовляйте з дитиною. Використовуйте спосіб “активного” слухання дитини. (Уточннюйте, що відчувала дитина в тій або іншій ситуації, які почуття з’явилися після того, як , наприклад, прочитали казку).
  2. Привчайте дитину до читання книжок. (В дошкільший період – слухання тексту, його усний аналіз).
  3. Вчить напам’ ять невеличкі вірші.
  4. Гра в театр (акторами можуть буті улюблені іграшки, текст за акторів читає – дитина!).Ця гра одразу вчить дитину передавати свої емоції, дає змогу пережити різні образи.
  5. Розповідь за сюжетним малюнком.
  6. Продовжи історію....
  7. Гра “Мандрівка за новим словом”

Наприклад в понеділок ми можемо мандрувати в страну нових тварин і дізнатися, що є таке медвежа, яке зветься пандою, а у вівторок ми подорожуємо до країни рослин і дізнаємося про те, що є така рослина, як бамбук! (Бажано мати картинки для супроводу гри).

  1. Гра “Слова”
  2. Овочі та фрукти: ПомідоР – РедькА – АнанаС – СливА – АйвА – і т.д.

Звірі: БиК – КіТ – ТигР – РаК – КозА – Антілопа – і т.д.

 Розвиваємо мислення, пам’ять, увагу, комунікативні навички

Розвиваємо мислення

  1. Назви зайве слово:

Ромашка, троянда, клен, піон.

Стіл, вікно, ліжко, стілець.

Яблуко, слива, вишня, цукерка.

  1. Назви одним словом:

Кішка, вовк , корова, лисиця ?– (тварини)

Клен, береза, дуб, іва? – (дерева/ рослини)

Торт, яблука, молоко, хліб – (їжа)

  1. Гра “Що спільного? ”. Поясни, чим схожі:

Ромашка і кульбаба; ножиці і молоток; яблука і груша;

Вуха і очі; м’ячик і кавун; молоко і чай;

  1. Продовжи висловлювання:

Вранці ми снідаємо, а опівдні…(Обідаємо)

Вдень ясно, а вночі….(Темно)

Небо блакитне, а трава … (Зелена)

Цукор солодкий, а лимон … (Кислий)

  Ігри на розвиток пам’яті

1.Гра «Я кладу в мішечок...» Завдання. Дорослий говорить речення, а наступний гравець повинен повторити і додати щось своє. Наступний гравець повторює все речення і додає ще щось від себе...
Наприклад: «Я поклала в мішечок яблука...» «Я поклала в мішечок яблука, банани...» і таке інше.

2.Гра «Запам’ятай фрази» Завдання. Дорослий називає п’ять фраз, а дитина повинна запам’ятати і назвати їх, виконавши до кожної фрази схематичний малюнок, який допоможе в запам’ятовуванні.
Хлопчик втомився. Дівчинка плаче. Тато відпочиває. Мама готує. Бабуся читає.

3.Гра «Калейдоскоп»

Завдання. Гравці по черзі називають ведучому колір, який йому подобається.Після цього ведучий повертається до них спиною, а гравці швидко міняються місцями. Ведучий повинен назвати, який колір подобається кожному гравцю.

4.Гра «Упізнай геометричну фігуру навпомацки»

Завдання. Ведучий описує кожну з геометричних фігур за формою, називає її, звертає увагу на особливості. Дитина опускає руку в мішечок, намацує одну фігуру і називає її.


5.Гра «Іменини»

Завдання. Одній дитині дається лялька – іменинниця, всім іншим – гості- іграшки, які прийдуть на іменини. Кожному гостю дається своє ім’я. Іменинниця повинна пригостити гостя, ім’я якого називає ведучий

Завдання. Ведучий двічі називає десять пар слів, пов’язаних за змістом (стіл-чашка; кішка-молоко; собака-кістка; дівчинка-лялька; хлопчик- машинка; тарілка-суп; дерево-гілка; птах-гніздо; курка-яйце; двері-замок; будинок-дах; кофта-ґудзик).

Потім ведучий називає перше, а діти кажуть друге слово.

7.Гра «Що змінилося?»

Завдання. Розкласти на столі 10 предметів ,які не пов’язані між собою за змістом. Запропонувати дітям уважно роздивитися їх протягом 2-3 хвилин. Діти заплющують очі, ведучий міняє місцями дві-три пари предметів, а потім запитує «Що змінилося?»

Тест Венгера на перевірку розвитку слухової пам’яті.

Запропонуйте дитині запам’ятати 10 слів (Вони мають бути простими і короткими, не пов’язаними за змістом) КІТ, ЯЛИНКА, БУДИНОК, ЗИМА, МІСТ, ГОЛКА, БРАТ, КІНЬ, ОКУЛЯРИ, СТІЛ.

  • обре, якщо дитина  з першого разу запам’ятовує 4-5 слів, а всі 10 слів після 3-5 повторів. Якщо дитина  навіть після п’яти повторів не здатна запам’ятати і відтворити всі слова, це може говорити про слабку нервову систему. У більш важких випадках потрібна консультація невропатолога.

Тест на перевірку зорової пам’яті.

Виріжте з паперу десять різних картинок і покажіть їх майбутньому першокласнику – кожну по 5-6 секунд. Показавши всі 10 картинок, попросить дитину назвати предмети, які вона запам’ятала. Порядок відтворення значення не має. Оцінюючи результат , звернить увагу на те , чи є повтори, чи зустрічаються назви предметів, які ви не показували. Добрий результат – 8-10 картинок, незадовільний – менше 5 штук.

Ігри на розвиток уваги

1.Гра «Будь уважним»
Завдання. Діти йдуть по колу. Ведучий із різними інтервалами дає команди: «коні», «зайчики», «чаплі», «жабки», «раки». Діти виконують команди: «коні» - б’ють ногою в підлогу; «зайчики» - стрибають; «чаплі» - стоять на одній нозі; «жабки» - стрибають навприсядки; «раки» - задкують.

2.Гра «Слухай команду»
Завдання. Ведучий показує рухи й супроводжує їх командами. Потім рухи й команди не збігаються. Діти повинні повторити почуту команду, не зважаючи на показ рухів.

3.Гра «Заборона кольору» Завдання.Ведучий задає питання, діти відповідають за певним правилом:

1) не можна називати два заборонених кольори – білий і блакитний;

2) не можна двічі називати один і той же колір.

Питання: Варіанти відповідей:

Якого кольору трава? - зеленого;
- Якого кольору небо? - синього;
- Якого кольору пелюстки соняшника? - жовтого;
- Якого кольору пелюстки у ромашки? - молочного;
- Якого кольору жабка? - болотного;
- Якого кольору сніг? - блискучого;
- Якого кольору море? - бірюзового;
- Якого кольору сонце? - яскравого.

 

4. Гра «Порахуй очима»
Завдання. Одними очима, без допомоги пальців або олівця, порахуй, скільки кружечків і скільки хрестиків в рядку.


++0 +0 ++ +0 0+ 0 +0


5. Гра «Спостережливість»
Завдання. Описати все те, що діти бачать щодня: свою кімнату, дорогу до дитячого садку, меблі в кімнаті і т.д.

6. Гра «Сонечко»
Завдання. На полі живуть чарівні сонечка. Вони перелітають з клітинки на клітинку. Діти 2-3 сек. дивляться на ігрове поле з 9 клітинок (3+3) на якому певним чином розставлені сонечка і намагаються так само розставити їх у на пустому полі.

Ігри на розвиток комунікативних нави

1.Гра «Скло»
Завдання. Діти (або дитина з дорослим) повертаються один до одного і уявляють, що між ними товсте скло. Один одному без слів передають інформацію:

- На вулиці холодно, ти забув одягти шапку;

- Іди додому-вже пізно;

- Скоро обід. Іди їсти. Мама кличе;

- Виходь. Разом підемо гуляти;


- Я не можу відкрити двері

2.Гра «Рольова гімнастика»
Завдання. Походити, як: немовля, дідусь, лев, ведмідь, клоун в цирку. Посидіти, як: бджола на квітці, наїзник на коні, Карабас-Барабас. Пострибати, як: коник, козлик, кенгуру. Політати,як метелик, як орел.


3.Гра «Мої емоції»
Завдання. Дітям пропонується: зрадіти, як квіти сонечку, як пташки весні; насупитись, як: осіння хмара, розгнівана людина, розлючений лев; позлитися, як голодний вовк, як зла відьма; налякатися, як зайчик, як кицька, що побачила собаку; усміхнутися, як хитра лисиця, як щаслива дитина.


4 .Гра «Я-різний»
Завдання . Дитина малює себе на трьох малюнках: який він був раніше, який він зараз і яким він хотів би бути в майбутньому. Аналізуємо малюнки за допомогою дорослого.

1.Гра «Скло»
Завдання. Діти (або дитина з дорослим) повертаються один до одного і уявляють, що між ними товсте скло. Один одному без слів передають інформацію:

- На вулиці холодно, ти забув одягти шапку;

- Іди додому-вже пізно;

- Скоро обід. Іди їсти. Мама кличе;

- Виходь. Разом підемо гуляти;


- Я не можу відкрити двері

2.Гра «Рольова гімнастика»
Завдання. Походити, як: немовля, дідусь, лев, ведмідь, клоун в цирку. Посидіти, як: бджола на квітці, наїзник на коні, Карабас-Барабас. Пострибати, як: коник, козлик, кенгуру. Політати,як метелик, як орел.


3.Гра «Мої емоції»
Завдання. Дітям пропонується: зрадіти, як квіти сонечку, як пташки весні; насупитись, як: осіння хмара, розгнівана людина, розлючений лев; позлитися, як голодний вовк, як зла відьма; налякатися, як зайчик, як кицька, що побачила собаку; усміхнутися, як хитра лисиця, як щаслива дитина.


4 .Гра «Я-різний»
Завдання . Дитина малює себе на трьох малюнках: який він був раніше, який він зараз і яким він хотів би бути в майбутньому. Аналізуємо малюнки за допомогою дорослого.

1.Гра «Скло»
Завдання. Діти (або дитина з дорослим) повертаються один до одного і уявляють, що між ними товсте скло. Один одному без слів передають інформацію:

- На вулиці холодно, ти забув одягти шапку;

- Іди додому-вже пізно;

- Скоро обід. Іди їсти. Мама кличе;

- Виходь. Разом підемо гуляти;


- Я не можу відкрити двері

2.Гра «Рольова гімнастика»
Завдання. Походити, як: немовля, дідусь, лев, ведмідь, клоун в цирку. Посидіти, як: бджола на квітці, наїзник на коні, Карабас-Барабас. Пострибати, як: коник, козлик, кенгуру. Політати,як метелик, як орел.


3.Гра «Мої емоції»
Завдання. Дітям пропонується: зрадіти, як квіти сонечку, як пташки весні; насупитись, як: осіння хмара, розгнівана людина, розлючений лев; позлитися, як голодний вовк, як зла відьма; налякатися, як зайчик, як кицька, що побачила собаку; усміхнутися, як хитра лисиця, як щаслива дитина.


4 .Гра «Я-різний»
Завдання . Дитина малює себе на трьох малюнках: який він був раніше, який він зараз і яким він хотів би бути в майбутньому. Аналізуємо малюнки за допомогою дорослого.

 

1.Гра «Скло»
Завдання. Діти (або дитина з дорослим) повертаються один до одного і уявляють, що між ними товсте скло. Один одному без слів передають інформацію:

- На вулиці холодно, ти забув одягти шапку;

- Іди додому-вже пізно;

- Скоро обід. Іди їсти. Мама кличе;

- Виходь. Разом підемо гуляти;


- Я не можу відкрити двері

2.Гра «Рольова гімнастика»
Завдання. Походити, як: немовля, дідусь, лев, ведмідь, клоун в цирку. Посидіти, як: бджола на квітці, наїзник на коні, Карабас-Барабас. Пострибати, як: коник, козлик, кенгуру. Політати,як метелик, як орел.


3.Гра «Мої емоції»
Завдання. Дітям пропонується: зрадіти, як квіти сонечку, як пташки весні; насупитись, як: осіння хмара, розгнівана людина, розлючений лев; позлитися, як голодний вовк, як зла відьма; налякатися, як зайчик, як кицька, що побачила собаку; усміхнутися, як хитра лисиця, як щаслива дитина.


4 .Гра «Я-різний»
Завдання . Дитина малює себе на трьох малюнках: який він був раніше, який він зараз і яким він хотів би бути в майбутньому. Аналізуємо малюнки за допомогою дорослого.

1.Гра «Скло»
Завдання. Діти (або дитина з дорослим) повертаються один до одного і уявляють, що між ними товсте скло. Один одному без слів передають інформацію:

- На вулиці холодно, ти забув одягти шапку;

- Іди додому-вже пізно;

- Скоро обід. Іди їсти. Мама кличе;

- Виходь. Разом підемо гуляти;


- Я не можу відкрити двері

2.Гра «Рольова гімнастика»
Завдання. Походити, як: немовля, дідусь, лев, ведмідь, клоун в цирку. Посидіти, як: бджола на квітці, наїзник на коні, Карабас-Барабас. Пострибати, як: коник, козлик, кенгуру. Політати,як метелик, як орел.


3.Гра «Мої емоції»
Завдання. Дітям пропонується: зрадіти, як квіти сонечку, як пташки весні; насупитись, як: осіння хмара, розгнівана людина, розлючений лев; позлитися, як голодний вовк, як зла відьма; налякатися, як зайчик, як кицька, що побачила собаку; усміхнутися, як хитра лисиця, як щаслива дитина.


4 .Гра «Я-різний»
Завдання . Дитина малює себе на трьох малюнках: який він був раніше, який він зараз і яким він хотів би бути в майбутньому. Аналізуємо малюнки за допомогою дорослого.

Криза 6-7 років і проблема готовності до шкільного навчання

В останні роки спостерігається зміщення межі кризи семи років до шестилітнього віку.

      Причини, які впливають на більш раннє настання кризи

1) Зміна соціально-економічних і культурних умов життя суспільства в останні роки привела до зміни системи вимог, що висувають дітям цього віку. Ще зовсім недавно до шестилітньої дитини ставилися як до дошкільника, то тепер на неї дивляться як на майбутнього школяра. Від шестилітньої дитини вимагають вміння організовувати свою діяльність, виконувати правила і норми, більш прийняті для школи, чим дошкільного закладу. Дитину активно навчають знанням і умінням шкільного характеру, самі заняття в дитячому садку нерідко проводяться у формі уроку. Більшість учнів першого класу до моменту вступу до школи вже вміють читати, рахувати, мають широкі знання з різних областей життя. 


2) Численні експериментальні дослідження показують, що пізнавальні можливості сучасних шестилітніх дітей перевищують відповідні показники їх однолітків 6-7 років. Пришвидшення темпу психічного розвитку є одним із факторів зміщення кризи 7 років на більш ранній період. 


3.) Старший дошкільний вік характеризується значними змінами в роботі фізіологічних систем організму, його недаремно називають віком молочних зубів, віком «витягування в довжину». В останні роки спостерігається більш раннє дозрівання основних фізіологічних систем організму дитини.

У старшому дошкільному віці дитина вперше усвідомлює розходження між тим, яку позицію вона займає серед інших людей, і тим, які її реальні можливості і бажання. З’являється чітко виражене прагнення до того, щоб зайняти нову більш «дорослу» позицію в житті і виконувати нову, важливу не тільки для себе самої, але і для інших людей діяльність. Дитина втрачає цікавість до дошкільних видів діяльності і прагне до нової позиції школяра і до навчання як нової соціально значущої діяльності. Якщо перехід до нової соціальної позиції і нової діяльності не настає, то у дитини виникає почуття незадоволеності, яка знаходить своє вираження в негативній симптоматиці кризи 6-7 років. Кризи розвитку неминучі і в окремий час виникають у всіх дітей, тільки у одних криза протікає майже непомітно, злагоджено, а у інших бурхливо і дуже боляче. Але незалежно від характеру протікання кризи, виникнення її симптомів говорить про те, що дитина стала старшою і готова до більш серйозної діяльності і більш «дорослих» зв’язків з довкіллям. Головне в кризі розвитку не її негативний характер, а зміни в дитячій самосвідомості – формуванні внутрішньої соціальної позиції. Виникнення кризи 6-7 років свідчить про готовність дитини до шкільного навчання. Говорячи про зв'язок кризи 6-7 років з готовністю до шкільного навчання, необхідно відрізняти симптоми кризи розвитку від проявів неврозу і індивідуальних особливостей темпераменту і характеру.

Основна симптоматика кризи 6-7 років 8

1. Втрата дитячої безпосередності (Л.С. Виготський). Старші дошкільники перестають бути наївними і безпосередніми, як раніше, стають менш зрозумілими для оточуючих. Причиною такої зміни є диференціація (розподіл) в свідомості дитини її внутрішнього і зовнішнього життя. До семи років дитина діє відповідно до актуальних в даний момент переживань. Її бажання і вираження цих бажань в поведінці (внутрішнє і зовнішнє) являють собою неподільне ціле. Поведінку можна умовно описати за схемою: «захотіла-зробила». Наївність і безпосередність говорять про те, що зовні дитина така як «всередині», її поведінка зрозуміла. Втрата безпосередності і наївності в поведінці старшого дошкільника означає включення в його вчинки деякого інтелектуального моменту, який ніби вклинюється між переживанням і дією дитини. Її поведінка стає свідомою і може бути описана за такою схемою: «захотіла – усвідомила – зробила». Усвідомлення включається в усі сфери життя дитини: усвідомлення ставлення до себе оточуючих і своє ставлення до них і до самої себе, свій індивідуальний досвід, результати власної діяльності і т. д.

2. Симптом «гіркої цукерки» - дитині погано, але вона намагається цього не показувати. Виникають труднощі у вихованні, дитина починає замикатися і стає некерованою.


3. Штучність поведінки - намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві

Вступ дитини до школи – важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності. Більшість дітей охоче йде до школи. Діти включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною в її житті. Перехід дітей на позицію школярів зобов’язує їх вчасно вставати, приходити в школу, дотримуватись правил шкільного життя незалежно від того, хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов’язкові завдання, переборювати труднощі в роботі тощо. Успіхи та невдачі дітей у навчанні перебувають під постійним контролем учителя, батьків, вихователя групи продовженого дня та ін.. На перший план в організації поведінки молодших школярів виступають вимоги школи, вчителя. Вони поширюються значною мірою і на позашкільний час (виконанням дітьми домашніх завдань). Учні по-різному реагують на вимоги вчителя залежно від особливостей індивідуальної їх готовності до навчання в школі. Одні поводяться цілком адекватно цим вимогам, інших вимоги гальмують і викликають надмірну стриманість, деякі не приймають вимог і навіть намагаються діяти всупереч їм. Діти, які не були в дитячих садках, нерідко губляться в нових умовах, не відразу вступають в контакт з учителем та однокласниками. Звідси стає зрозумілою важливість індивідуального підходу до дітей у керуванні процесом їх входження в шкільне життя, з його новим для них змістом, формами і об’єктивними вимогами, які повинні стати суб’єктивними вимогами учнів до себе самих, внутрішніми регуляторами їх поведінки.

У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам’ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве, специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин, переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дійовому аспектах тощо.

Важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сенситивність) як до засвоєння морально - психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.

Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчання вони з’являються й підтримуються часто лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії.

Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем. Мета досягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками (у випадку командної гри).

Враховуйте вікові особливості дітей у вихованні та розвитку дитини!11

Орієнтовний тест “Чи готова Ваша дитина до школи”

Інструкція: Відповідайте на запитання “так” чи “ні”

Запитання:

1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?

2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?

3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюча й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?

4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?

5. Ви не впевнені в тому, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення (наприклад, по телефону)?

6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?

7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?

8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?

9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?

10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?

11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?

12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах (наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?

13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру (наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?

14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова («весело» - «сумно»)?

15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?

16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?

17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?

18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?

19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?

20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?

21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?

22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?

23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?

24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?

Порівняйте свої відповіді з ключем.

Ключ відповідей:

Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.

Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь.

Підрахуйте загальну кількість балів.

Якщо вона становить:

20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів, Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.

14 і менше балів, кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

Декілька простих правил для батьків

  • Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
  • Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
  • Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
  • Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
  • Навчайте дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
  • Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.
  • Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
  • Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
  • Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.
  • Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.
  • Визнайте право дитини на помилку.
  • Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.
  • Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
  • Інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                

Комментариев нет

  • Добавьте комментарий, нам очень важно ваше мнение

Добавить комментариев

avatar